| «Наразі в навчальному центрі Академії мені набагато легше, ніж було в кадетському корпусі», - з перших хвилин знайомства дивує відвертістю майбутній курсант командно-штабного факультету Владислав Губський. Поступово, під час нашої розмови, все ж вдається зрозуміти перші слова курсанта. Про особливості військової служби він знає не з чуток, адже з 13 років навчався в Державній гімназії-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус». Владислав пригадує як батько, який сьогодні перебуває в званні полковника, відмовляв його від вступу, адже розумів з якими труднощами доведеться зіткнутися його ще досить юному сину. Але Владислав стояв на своєму та й не хотілося зраджувати сімейним традиціям, адже хлопець представляє сьоме покоління військовослужбовців. |
«Як тільки став кадетом, було дуже важко. Новий розпорядок дня, стройова підготовка, скажімо, до клятви кадета ми, діти, які ще вчора були біля батьків, по 3 години тренувалися на плацу. Складнощів додавали й незвичні наряди. Але так було тільки на першому році навчання, а потім я адаптувався, тож четвертий рік взагалі пройшов непомітно», - зазначив Владислав.
Саме в гімназії, під час одного з візитів гвардійців, кадет вперше дізнався про Академію Нацгвардії і загорівся мрією про вступ.
«Вступив до Академії, бо розумію, що Національна гвардія України буде розвиватися й за нею велике майбутнє. У нас було не так багато занять, але я вже помічаю, що в навчальному центрі більш нове, сучасне та зручне для використання обладнання, порівняно з гімназією», - поділився враженнями курсант.
Владислав Губський мріє, щоб вже швидше розпочалися заняття з тактики та вогневої підготовки, з впевненістю говорить, що з цими дисциплінами буде на «ти».
«У кадетському корпусі нам лише один раз надали можливість стріляти, щоб здати норматив. У мене все було на відмінно, адже ще з дитинства батько постійно брав мене з собою у тир та навчав стрільбі, - усміхнувся гвардієць. – Можете уявити наскільки мене переповнювали емоції під час вручення бойової зброї. Протягом чотирьох років я буду відповідальним за неї, а це невимовна гордість».
Майбутній курсант легко говорить про речі, які викликають труднощі у більшості хлопців та дівчат, які також проходять курс первинної військової підготовки в навчальному центрі.
«Вважаю, мені набагато легше проходити навчання. Більше того, від багатьох курсантів, які прийшли після школи чую, що їм досить незвично, а я відчуваю, що на своєму місці», - відповів курсант.
А ще, Владислав Губський дуже чекає на присягу. Згадавши як у кадетському корпусі давали клятву кадета він відразу запевняє, що в Академії Нацгвардії все набагато серйозніше, адже курсанти присягають на вірність українському народу. Владислав знає, що буде боротися за мрію навчатися в Академії Нацгвардії. Заради батька, який ризикував своїм життям у зоні проведення ООС, а невдовзі отримав орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Заради матері, яка у званні сержанта рятує життя військовослужбовців у шпиталі. Заради старшої сестри, яка також не побоялася віддати кращі роки своєї молодості та вирішила пов’язати своє життя із гвардійською службою. Заради тих незнайомих йому мільйонів українців. А ще, цей юнак з допитливими очима запевняє: «Тепер буду йти тільки вперед, ні кроку назад, прямісінько до звання, як мінімум, генерал-майора».
